‏ Lamentations 1

Не чату́й на поме́шкання праведного, ти безбожнику, не огра́блюй мешка́ння його, 1бо праведний сім раз впаде́ — та зведе́ться, а безбожний в погибіль впаде́! 2Не тішся, як ворог твій па́дає, а коли він спіткне́ться, — хай серце твоє не радіє, 3щоб Господь не побачив, і це не було в Його о́чах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе! 4Не пались на злочинців, не заздри безбожним, 5бо злому не буде майбу́тности, світильник безбожних погасне. 6Бійся, сину мій, Господа та царя́, не водися з непе́вними, 7бо погибіль їхня на́гло постане, а біду від обох тих хто знає? 8І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді́ на обличчя — не добре. 9Хто буде казати безбожному: „Праведний ти!“ того проклина́тимуть люди, і гніватись будуть на того наро́ди. 10А тим, хто картає його, буде миле оце́, і при́йде на них благослове́ння добра! 11Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве. 12Приготуй свою працю надво́рі, й оброби собі поле, а по́тім збудуєш свій дім. 13Не будь ложним сві́дком на свого ближнього, і не підгово́рюй уста́ми своїми. 14Не кажи: „Як зробив він мені, так зроблю́ я йому, — верну́ люди́ні за чином її!“ 15Я прохо́див край поля люди́ни лінивої, та край виноградника недоу́мкуватого, — 16і о́сь все воно позаро́стало те́рням, будяка́ми покрита поверхня його, камі́нний же мур його був поруйно́ваний. 17І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поу́ку собі: 18„Ще тро́хи поспа́ти, подріма́ти ще тро́хи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, — 19і прихо́дить, немов мандрівни́к, незамо́жність твоя, і ну́жда твоя, як озбро́єний муж!“